Вівторок, 26.09.2017, 12:22

Відділення Національної служби посередництва і примирення в Запорізькій області

69107 м.Запоріжжя, пр.Леніна, 164, каб. 750, 771  тел./факс.(061) 239-01-72 , тел. 239-03-05   E-mail: zp-nspp@ukr.net                            

Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Cтатті працівників відділення [311]
НПА НСПП [6]
Методичні матеріали [3]
Інформаційний бюлетень [32]





Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Cтатті працівників відділення

Право на страйк в країнах Європи

Право на страйк в країнах Європи

 

Марина Пель, завідувач сектора правового забезпечення відділення НСПП в Запорізькій області

 

         На сучасному етапі розвитку суспільства право на страйк визнано більшістю країн світу і включене до Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права. Це право перебуває під захистом  контролюючих органів Міжнародної організації праці і ґрунтується на принципах свободи, проголошених у Статуті МОП та відповідних конвенціях.

         У період розвитку промисловості та зростання робочого руху, в тому числі й численними довготривалими страйками, розпочалось бурхливе прийняття актів законодавства, які регулювали становище робочого класу на виробництві. Уряд був змушений лавірувати між тиском із боку фабрикантів та заводчан, які виступали проти обмеження права встановлювати власний порядок на свої підприємствах, і традиційною для тогочасної державності  піклування над безправними робочими.

         Потенційна загроза страйків та значна матеріальна шкода, завдана ними, призвела до перегляду та доповнення окремих статей кримінального законодавства.

         В країнах Європи право трудящих на страйк у країнах Європейського союзу (ЄС) здійснюється відповідно до статті загальної Декларації прав людини, нормами Міжнародного пакту про економічних, соціальних та культурні права, Конвенції Міжнародної організації праці про свободу асоціацій та захисту прав на організацію, а також 4 статті 6 Європейської соціальної хартії, Хартією спільноти про основні соціальні права трудящих, Хартією основних прав Європейського союзу.

         В Австрії право на страйк законодавчо не врегульовано. Колективний договір передбачає взаємні домовленості про мирне врегулювання всіх питань, які включені в цей документ. Це означає, соціальні партнери не мають права вдаватися до страйків, поки колективний договір залишається в силі.

         У Бельгії право на страйк теж не регулюється законодавством. Дані питання знаходяться в компетенції судів загальної юрисдикції. Право на страйк є особистим правам громадянина Бельгії. Тобто трудящі можуть брати участь у страйках, що не санкціоновані профспілкою. Працівник, страйкуючи, реалізує своє право на свободу об'єднань, і тому така ситуація вважається виправданим призупиненням дії трудового договору, а не його порушенням. Пікетування є легітимним, якщо носить мирний характер і не створює фізичних перешкод, таких як, наприклад, доступ до робочих місць. Бельгійські профспілки не мають статусу юридичної особи, і тому не несуть відповідальність  за незаконні страйки і за збиток, нанесений за час їх проведення. Вся відповідальність лягає на окремих трудящих, які приймали участь в незаконній страйку, або ж були визнані винними у завданні збитків.

         Проте, у більшості країн Європи право на страйк закріплено в Конституції. Так, в Болгарії право на страйк закріплено в Конституції країни і регулюється Законом про вирішення колективних трудових спорів. У цій країні право оголосити страйк мають не тільки профспілки, а й окремі групи трудящих. До початку страйку сторонами повинні бути використані всі можливості для досягнення компромісу - переговори, консультації і т.д. Таким чином, як і в більшості європейських держав, страйк в Бельгії являється крайнім заходом, до якого вдаються, використавши всі можливі для конструктивного діалогу.

         В Італії Конституція визнає право громадян на страйк для захисту своїх трудових інтересів і визначає, що це право має регулюватися окремим законом. Згідно з італійським законодавством право на страйк розглядається як індивідуальне право працівника (реалізоване колективно), і тому страйк може бути ініційований  групою трудящих, профспілками або радою компанії. Згідно з Кримінальним кодексом країни страйки солідарності є злочином. Однак вони можуть бути визнані законними, якщо проводяться на знак протесту проти звільнення одного або декількох працівників компанії.

         У Польщі право на страйк закріплено в Конституції і регулюється Законом про вирішення колективних трудових спорів. У разі виникнення трудового спору польські роботодавці зобов'язані негайно розпочати переговори з трудящими. Якщо такі переговори будуть неефективними або взагалі не почнуться в 14 денний період після початку спору, може бути оголошено страйк. Організація яка ініціювала спір може провести попереджувальний страйк, але тільки один раз і не більше 2 х годин. Право оголосити страйк належить виключно профспілкам.

         У Франції право на страйк гарантується Конституцією. Законодавчо воно регулюється тільки в державному секторі. Право на страйк є не профспілковим, а індивідуальним для кожного француза.

         В Естонії Закон про вирішення колективних трудових спорів дозволяє проведення попереджувальних страйків, але їх тривалість обмежена 1 годиною. Для їх проведення не потрібно якихось яких попередніх консультацій: достатньо за 3 дні послати повідомлення роботодавцю.

            Латвія право на страйк регулює Трудовим кодексом. Тривалість попереджувального страйку обмежено 2 годинами. Право приймати рішення про її проведення належить профспілковим організаціям, а якщо її немає на підприємстві, і співробітники не делегували право представництва своїх інтересів галузевій профспілці, то рішення про проведення протестних дій приймає рада підприємства. 

         У Німеччині, де регулювання трудових спорів базується на нормах прецедентного права, головним питанням являється визнання конкретного трудового спору законним. Обов'язкові умови для визнання легітимності страйки наступне: вона повинна бути ініційовано профспілкою і пов'язана з питаннями колективного договору. Німецькі профспілки несуть повну відповідальність у разі проведення незаконних страйків і нанесення матеріального збитку.

         У Румунії Закон про рішення трудових спорів, дозволяє проводити попереджувальні страйки тривалістю не більше двох годин за п'ять днів до справжнього страйку.

         Слід зазначити що законодавством різних країн заборонені страйки представників певних професії: лікарів, суддів, працівників прокуратури, збройних сил і служб безпеки, рятувальників.

В Україні свій підхід до реалізації права трудящих на страйк. Так, законодавче визнання права на страйк знайшло своє відображення у Конституції України, Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), та інших нормативно-правових актів.

         Відповідно до ст. 44 Конституції України – ті хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

            Згідно ст. 18 Закону України про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).  

Так, у продовж  першого півріччя 2015 року було зареєстровано 10 страйків, прояви протестної активності мали місце у Донецькій, Київській, Львівській, Хмельницькій та Чернігівській областях.

Статистика говорить, що в Україні проводитися набагато менше страйків в порівнянні з європейськими країнами. Причини такого положення справ - в надмірно громіздкому механізмі застосування права на страйк  і в складності  процедури прийняття рішення про оголошення страйку. Крім того в Україні є ще ряд обмежень права на страйк, які містяться в нормативно-правових актах вітчизняного законодавства. Також важливе значення має обмежена кількість вільних робочих місць та побоювання втрати роботи через участь у страйку.

Важливе значення має те щоб страйк проводився в правовому руслі відповідно до чинного законодавства.

 

 

Категорія: Cтатті працівників відділення | Додав: nspp (16.11.2015)
Переглядів: 226 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

ПОСИЛАННЯ


Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz